Бранкою, полонянкою

Була я в твоїх руках,

Скаліченою вигнанкою

Залишив мене у степах.

Росою вмиваюся ранньою,

У коси вплітаю дим.

Мене називав ти останньою

З найкращих своїх перлин.

А перлів багато у тебе

Було

Та й буде надалі,

Лікує тепер мене небо,

Що ж буде зі мною в фіналі?

Хай буде у мене радість,

Весела й багата днина,

Я відчуваю вдячність,

Що я не твоя вже перлина.

Тішся своїм намистом

Найвищого мабуть ґатунку.

До ніг моїх падає листя...

Чекаю від долі дарунка.