Чи то одвічна туга за тобою,

Чи може примха настрою мого,

Та вкрилась моя пам’ять сивиною:

Не чула твого голосу давно.

На скроні падає мереживом волосся,

Заплющую я очі і поринаю в рай,

Ти поруч чи мені це лиш здалося?

Видіння не зникає це нехай.

Стривожено змикаються долоні,

Свіча, давно запалена, тремтить,

Я в спогадах сьогодні, як в полоні,

Хоча вже вічність серце не болить.