До речі, я літати вміла,

Давно,

Не в цім мабуть житті.

Я знала легкість свого тіла,

Я царювала в висоті.

Я спочивала на хмаринах,

А потім розмахом крила,

Як вітер кораблів вітрила,

Їх розігнати я могла.

Я там жила,

У тому небі,

Там був мій прихист,

Спокій мій,

На тридцять восьмій паралелі

Здійснялась купа моїх мрій.

Я дихала там в повні груди

І ви були там без страхів,

Багато з вас,

Ви лиш забули –

Ми всі з колишніх,

Із птахів.