Я заблукала мимоволі

В тенетах твоїх гарних слів,

Так довго я була в неволі

В країні потойбічних снів.

Забувши про свої вітрила,

Скувала ноги в кайдани,

Тобі подарувала крила,

Щоб ти себе зміг віднайти.

Ти взяв дарунок, як бувало,

Злетів у небо,

В ту блакить,

Де я сама колись літала,

Де й досі голос мій звучить.

Дарунок мій – тобі забава,

В моєму небі ти чужий.

Розламую свої кайдани –

Тебе ж лишаю на межі.