Заламувала руки

І коси розплітала,

Із темряви тягучої

Все виходу шукала,

Карталася думками,

Із небом розмовляла,

І плавилась свічками,

І воском затуляла

Свою душевну рану…

Коли ж той ранок?

Де?

Де вихід з цього стану?

Земля з-під ніг пливе.

...Під ранок втихомирилась,

Заснула, мов дитя.

Ця ніч важкою видалась,

Проваллям в небуття…