Жовкне листя, йдуть дощі,

Птахи у вирій відлітають.

І досі снишся ти мені,

І досі я тебе шукаю.

Не знаю, чому так хочиться мені,

Щоб ти поглянув в мої очі,

Чому минають тихо дні,

Чому приходиш ти щоночі.

Буває, гляну у твій бік,

Коли ти того не знаєш,

І розумію: ти мені

До душі не припадаєш.

Твої очі, ніс і губи,

Волосся, голос і ходьба...

Я без цього можу бути!

Та не може лиш душа...